ЖІНОЧІ ОБЛИЧЧЯ В УКРАЇНСЬКІЙ СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки, Чернівецька область в родині гуцулів. Народний депутат України VII, VIII скликання. Лауреат Національна премія України імені Тараса Шевченка (2005). Працювала бібліотекарем університетської бібліотеки. 8 років — на Чернівецькому машинобудівному заводі. Заслужений працівник культури України (2008). Почесний громадянин міста Чернівців (2008). Марія Матіос корінна гуцулка з Буковини. Перші вірші надрукувала у 15 років. За освітою — український філолог, за покликанням — добровільний народознавець.. Живе в Києві. Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством. Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України». Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки», то «грант-дамою української літератури». Автор збірок віршів: «З трави і листя», «Вогонь живиці», «Сад нетерпіння», «Десять дек морозної води», «Жіночий аркан». Найбільшу популярність здобули її книжки: «Щоденник страченої», «Нація», «Бульварний роман», «Життя коротке» (2001), «Фуршет» від Марії МАТІОС» (2003), «Солодка Даруся» (2004), «Щоденник страченої» (2005)…

Ірен Роздобудько народилася 3 листопада 1962 року у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського Національного Університету. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе в Києві. Перший детективний роман “Пастка для жар-птиці” вийшов у 2000 році. Ім’я авторки стало відомим серед широкої публіки. Твір здобув другу нагороду на конкурсі “Коронація слова”. Письменниця пише книги «Ескорт у смерть» (2002, 2007), «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» (2005), «Ґудзик» (2005, 2011), які теж захоплюють читачів.

Світлана Талан народилася 7 березня 1960 року на Сумщині, у селі Слоут Глухівського району в родині сільських вчителів. Наразі мешкає у м. Сєвєродонецьк Луганської області З п’ятнадцяти років почала працювати позаштатним кореспондентом районної газети. Багато років віддала роботі з дітьми. Працювала вихователем у дитсадку, потім – вчителем початкових кла У 2011 році її роман «Щастя тим, хто йде далі» став лауреатом на конкурсі «Коронація слова-2011»сів. За версією журналу «Фокус» та рахункової палати автор увійшла в трійку найпопулярніших письменників України. У 2012 році роман С. Талан «Не вурдалаки» також був відмічений на Міжнародному конкурсі «Коронація слова-2012» і в 2013 році був виданий українською та російською мовами у КСД м. Харків. Також її роман «Мої любі зрадники» був виданий видавництвом «Навчальна книга «Богдан» (м. Тернопіль). Твір автора «Без пришлого» російською мовою вийшов у Канаді.

Надія Гуменюк — українська поетеса, прозаїк, публіцист, член Національної спілки письменників України, заслужений журналіст України, лауреат премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки та інших літературних премій. Дружина відомого волинського письменника Володимира Лиса. Народилася 2 січня 1950 року в селі Онацьківці Полонського району Хмельницької області. Письменниця відома своїми романами: «Білий вовк на Чорному шляху», «Вересові меди», «Дожити до весни», «Енна. Дорога до себе», «Квіти на снігу», «Корона на одну ніч», «Танець білої тополі» та ін..

Дара Корній (Мирослава Іванівна Замойська) народилася 20 вересня 1970 в селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Сучасна українська письменниця жанру фентезі, журналістка. Перший її великий твір 2010 року роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі.. Лауреатка всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв Коронація слова (Третя премія 2010, Вибір видавців 2011, 2012). Золота письменниця України (2016). Її твори вийшли загальним накладом 200 тисяч примірників.

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині. З 1936 року живе в Києві. Тут закінчила середню школу, вчилася у педагогічному інституті. Але в 1952 році вступила до Московського літературного інституту ім. О. М. Горького, який закінчила з відзнакою в 1956 році. Друкуватися почала в шістнадцятирічному віці. Видала українською мовою поетичні книжки "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958), "Мандрівки серця" (1961), "Над берегами вічної ріки" (1977), "Маруся Чурай" (1979), "Неповторність" (1980), "Сад нетанучих скульптур" (1987), "Вибране" (1989), а також збірку віршів для дітей "Бузиновий цар" (1987). Працювала і в галузі кінодраматургії. За історичний роман у віршах "Маруся Чурай" і книжку поезій "Неповторність" Ліна Костенко відзначена Державною премією Української РСР ім. Т. Г. Шевченка (1987).